Як допомогти дитині подолати стрес від війни – рекомендації підліткового психолога

Після початку повномасштабної війни багато українців зазнали потужного стресу. Батькам довелося думати не лише про порятунок свого життя, а й приймати рішення за дитину. І поки ситуація залишається нестабільною, діти вчаться жити у новій реальності. Тому дорослі зобов'язані їм допомогти подолати стрес війни та коректно донести суть нових реалій повсякденності.

Про те, як правильно відповідати дитині на питання про війну та допомогти подолати стрес, розповіла підлітковий психолог Олександра Лавренко.

Стрес та стрес війни – у чому різниця

Стрес – це природний процес та реакції нашої психіки на щось нове, незвичне, та адаптація до цього. За словами Олександри, на людину, безперечно, впливають зовнішні чинники, і тому в житті досить багато стресу.

Але воєнний стрес для людини прирівнюють до втрати, тому він набагато складніше переживається і більш тривалий час. Особливо коли людина не мала досвіду втрати раніше в житті і не була готовою до нових зовнішніх впливів, нових обставин далеко від дому, близьких

Експерт наголошує: повністю уберегтися від стресу ми не можемо – це частина нашого життя, але наше завдання – навчитися правильно реагувати на сам стрес та здобути нові навички, досвід, які будуть цінними для подолання складних ситуацій.

Як впливає стрес на дітей та дорослих

За словами Олександри, дітям набагато простіше винести та пережити стрес, зокрема пов'язаний з війною.

"Адже дитяча психіка досить пластична і може швидко адаптуватися і відновлюватися після подій, що травмують, звикати до нових умов, на відміну від дорослих", – роз'яснила фахівець.

Дорослим, за її словами, пережити стрес важче. Батькам потрібно дуже швидко сприймати зміни, адекватно на них реагувати, приймати зважені рішення, від яких часом залежать життя дітей, йти на жертви, вчитися допомагати собі самостійно у кругообігу почуттів (від гніву до болю та відчаю), але при цьому знаходити можливість радіти життю.

"Особлива складність у тому, що при цьому дорослі повинні власним прикладом показувати дітям, що після темряви буває світанок, допомагати знаходити приємне в дрібницях, вміти говорити про складне простими словами і показувати, як продовжувати жити, без провини і ненависті", – навела приклад психолог.

Фото: pexels

Як говорити з дитиною про війну і на що звернути увагу

Олександра пояснила, що з дітьми зараз дуже важливо багато говорити про події сьогодення, не закриватися від них, щоб уберегти – це ілюзія. Дітям не потрібно зайвий раз прикрашати реальність, брехати, а краще говорити про важливе і цінне, але в більш екологічній та безпечній формі.

Тому особливо важливо, читати книги, казки, дивитися фільми (а не новини та відео), мультфільми про добро і зло, про смерть (у вікових межах), і промовляти почуття, програвати в іграх, ліпити, малювати. Це допомагає не тільки дітям , але й дорослим проживати, відреагувати на те, про що ми мовчимо

Фото: pexels

Фото: pexels

Якщо дитина пережила насильство чи жорстоке ставлення

За словами психолога, важливо розуміти, що насильство – це завжди порушення внутрішніх та зовнішніх меж людини, це підрив безпеки та повне відчуття безпорадності.

"І тут важливо не нашкодити. Щоб допомогти дитині важливо насамперед враховувати вікові особливості постраждалих дітей", – звертає увагу Олександра.

Дошкільнята – легше відпускають такий досвід (через безпечну атмосферу та турботу, програвання в іграх, казках).

Зі школярами складніше – у дорослих проявляється почуття сорому, як наслідок зростає мовчання та почуття провини, тому тут важлива терпляча та довга робота з відновлення (за підтримки батьків, фахівців).

Головне правило – дати дитині зрозуміти, "я поряд", "я на твоїй стороні", "з тобою так не можна!." І потім, коли дитина – почне відкриватися, коли ви почуєте історію насильства від дітей – важливо не підкріплювати її своїми емоціями, а слухати "без емоційного включення", наскільки це можливо

Фото: pexels

За словами Олександри, завдання дорослих і близьких складне – допомогти дітям виплеснути все жахливе назовні – не посилюючи їхню історію своїм "жахом", "виною" та "панікою".

"Якщо дитина ділитися з вами гнівом, горем, – сердиться, кричить – ви все робите правильно, довіра є. Якщо вам складно це витримати, то потрібно спочатку подбати про себе, щоб витримувати емоції дитини", – додала фахівець.

Фото: pexels

Раніше ми розповідали, як дружинам військових боротися зі стресом. Також ми писали, як підтримати тих, чиї близькі зникли безвісти.