Спілкування з військовими: як подолати прірву, яку спричинила війна

Майже в кожного українця серед знайомих зараз є хтось, хто захищає країну на фронті. І з кожною новою повісткою в кожній українській родині постає питання: як говорити з людиною, яка тепер воює, поки ти – в тилу.

Про те, як говорити з військовими, розповіла психологиня-методистка програми "Незламна мама" Ольга Коптєва.

Не питайте про війну

Психологиня не радить запитувати у військового про війну. На це є дві причини:

По-перше, самі військові просять не питати "а де ви?", "а куди їдете?", "а як там контрнаступ?". Бо наші захисники не можуть розголошувати інформацію, навіть якщо її мають. І такі запитання залишають у них відчуття провини, що може погіршити стосунки між вами.

По-друге, людина й так знаходиться на війні, вона прив’язується до неї. Часто буває, що військовий приїжджає додому у відпустку, і вже не відчуває, що це його дім. Бо за тривалий час на фронті він встигає прив’язатися до інших людей, інших місцевостей, інших умов життя.

За словами психологині, українські ветерани, які воювали з 2014 року, говорили, що поверталися додому й розуміли, що їх тягне назад, на війну та до побратимів. Тому наше завдання – допомогти військовим не втратити зв’язок із домом та відчуття родини.

Розповідайте про дім

Це правило виходить з першого. Експертка пояснює, що у нас є такі ділянки мозку, які називаються неокортекс. Вони роблять з нас людину – відповідають за аналітичне та математичне мислення та інше. Також ці ділянки дарують нам змогу уявляти.

"Для нашого мозку не важливо, чи ти дійсно бачиш щось, чи уявляєш це. І це наш інструмент у боротьбі за майбутню соціалізацію українських військових", – пояснює Ольга Коптєва.

Важливо, щоб під час розмови ви розповідали про своє життя зараз – що робили, що готували, як постриглися, який зробили манікюр.

Можна разом складати список домашніх справ, які захисник чи захисниця мають зробити, коли повернуться додому.

"Вирішили переклеїти шпалери? Описуйте всі стадії ремонту, кидайте фото оновлених стін. Якщо у вас є спільні діти, розповідайте про кожен їхній крок", – каже психологиня.

За її словами, такі розмови дадуть людині можливість навіть посеред пекла пожити нормальним життям, не заглиблюючись у те, що відбувається на фронті.

Так після повернення будинок не буде для військового чужим, а дружина і діти не стануть незнайомцями. Захисник повинен повернутися у знайоме місце, зміни в якому проживав разом із вами. Йому треба мати віру в майбутнє і плани.

Говоріть з людиною про неї

Ольга Коптєва радить під час розмов ставити запитання, направлені на органи відчуття: "що ти бачив?", "що їв?", "а яке було на смак?", "спекотно чи холодно?", "якого кольору зараз небо?".

Такі прості запитання допомагають відволіктися від війни та спрямувати увагу на себе. Навіть за кілька хвилин мозок встигне переключитися і трохи відпочити від постійного напруження і стресу.

Не жалійтеся

Психологиня просить не вішати власні проблеми на плечі військових.

"Бо ці плечі – не кам’яні. За словами наших захисників, найважче, коли вони телефонують дружинам, а ті починають ридати в слухавку. І людина, яка знаходиться в пеклі заради того, щоб його родина не плакала, має ще й заспокоювати близьких", – каже експертка.

Вона пояснює, що після таких розмов захисники відчувають неспокій, спустошеність і провину через те, що не поряд і не можуть допомогти. Завдання ж тих, хто у тилу – підтримати, а не засмутити.

Слово "герой" – заборонене

Військові просять не звертатися до них зі словами "ти мій герой" або "ти моя героїня". Це слово може стати тригером. Нагадати, наприклад, про загибель побратимів. У розмові краще казати:

• я тобою пишаюся;
• я зараз можу це робити, тому що ти мене захищаєш;
• ти мій захисник.

Раніше проєкт Pro Ukraine писав, як підтримати себе в той час, коли кохана людина перебуває на війні. Також ми розповідали, як допомогти дитині подолати стрес під час війни.